Євро-2016: поразки, сюрпризи та несподіваний чемпіон

У Франції пройшов 15-й чемпіонат Європи з футболу. Чемпіонами континенту стали португальці, здолавши в додатковий час господарів турніру, французів.

Успіх збірної Португалії став несподіваним для більшості фахівців і вболівальників.

Зрештою, на цьому чемпіонаті незвичного було чимало.

Новий формат

На Євро-2016 вперше виступали 24 команди. У провідних футбольних країнах негативно сприйняли збільшення кількості учасників на вісім збірних. На приклад, чемпіон світу і Європи француз Тьєррі Анрі сказав, що новий формат знищив групову стадію континентальної першості.

Справді, у більшості збірних середнього рівня не було топових гравців і тому вони змушені боротися за результат за допомогою відверто оборонного футболу, який пересічному глядачеві не подобається.

З іншого боку, на вихід до 1/8 фіналу, крім двох найсильніших збірних у кожній з груп, претендувало чотири найкращі треті команди.

Завдяки цьому прохідних, без турнірної інтриги матчів не було навіть у третьому турі. Що також показово – трибуни стадіонів на усіх поєдинках були заповнені майже вщерть.

Український провал

Програвши всі три зустрічі із сухим рахунком, збірна України увійшла до історії Євро як перша команда, яка не змогла забити у фінальних частинах континентальних чемпіонатів у п’яти зустрічах поспіль. Це з урахуванням поєдинків проти французів (0:2) і англійців (0:1) на Євро-2012, звісно.

Провал команди Михайла Фоменка здивував навіть суперників, особливо на фоні вдалої гри української збірної у стартовому матчі проти чинних чемпіонів світу німців. Заключну третину першого тайму того поєдинку синьо-жовті провели у невпинних атаках, змусивши суперників відбиватися.

Але у наступний грі проти північноірландців Україна виглядала кволо. Після матчу наставник команди почав говорити про те, що причини невдачі приховані в психологічній площині, що того колективу, який проходив крізь сито відбірного турніру, вже немає.

Після завершення відбірного циклу з ініціативи керівництва Федерації футболу України в тренерський штаб команди замість Олександра Заварова був введений Андрій Шевченко, якого ще тоді називали наступником Фоменка на посаді наставника. В команді з’явилися фактично два головних тренери, і у певний момент це двовладдя зробило команду некерованою. Вона розділилася на кілька таборів за клубним принципом і об’єднатися навколо однієї мети не змогла.

Відкриття

Німим докором українській збірній став виступ двох команд, приблизно співмірних за класом з українською, - збірних Ісландії та Уельсу.

Ісландія дійшла до чвертьфіналу, залишивши на узбіччі одного з фаворитів – збірну Англії. Успіх 300-тисячної країни пов’язують із запровадженою на початку 2000-х років програмою розвитку дитячого футболу.

Після перемоги над англійцями Ісландія зустріла своїх футболістів як національних героїв

Почали ісландці з будівництва футбольних манежів, яких нині у країні 27, а футболом займається 7% населення. При цьому тренувати дітей можуть лише спеціалісти з дипломом «УЄФА В», тобто, з освітою, яка дозволяє працювати з професійними футболістами.

В Уельсі ситуація трохи інша. Талановитих футболістів там вистачало завжди і виступали більшість з них в англійській Прем’єр-лізі.

Нинішнє покоління має двох знакових футболістів – Арона Ремзі з лондонського «Арсеналу» та Гарета Бейла з мадридського «Реалу». Саме навколо них колишній захисник збірної, а нині наставник Кріс Коулмен команду і згуртував. Бейл і Ремзі стали розумовим центром та рушійною силою атаки. Решта футболістів їм вміло підігрували.

Висока дисципліна, добрий мікроклімат, ідеальна фізична готовність і добра тактична виучка допомогли збірній Уельсу дійти до півфіналу. На шляху до цієї стадії «дракони» перемогли Словаччину, Росію, Північну Ірландію та Бельгію, а поступилися лише англійцям.

Гучні поразки

Однією з головних сенсацій чемпіонату стала поразка збірною Англії від ісландців у 1/8 фіналу.

Команда не змогла встояти попри те, що у наставника Роя Годжсона разом із досвідченим капітаном Вейном Руні грала когорта вельми перспективних молодих футболістів.

Фаворитом напередодні Євро вважалася і збірна Бельгії.

Втім, бельгійців підкосила «епідемія» травм гравців оборонної ланки, яка почалася ще до старту Євро. Через пошкодження до Франції не поїхали стоппери Венсан Компані та Ніколас Ломбертс.

Коли ж у ході турніру травмувався ще й лівий бек Яе Вертонґен, а стоппер Томас Вермален змушений був відсиджувати дискваліфікацію через перебір попереджень, впоратися з валлійським наступом у чвертьфіналі бельгійці не змогли.

Натомість поразка іспанців в 1/8 фіналу від збірної Італії не здивувала вже нікого. Зіркове покоління, з яким спершу Луїс Арагонес, а потім Вісенте Дель Боске вигравали чемпіонати Європи і світу, свій пік уже минули. Шаві та Фернандо Торреса у цій команді вже не було, а решта представників «золотого» покоління виглядали втомленими та невмотивованими.

Водночас реанімована Антоніо Конте збірна Італії на цьому чемпіонаті демонструвала чи не найсильнішу з точки зору якості гру.

«Скуадра Адзурра» заслуговувала на місце у фіналі, але цьому завадила складна турнірна сітка. Після іспанців у чвертьфіналі італійці зійшлися з німцями і в рівному поєдинку програли в післяматчевій серії пенальті.

Господарі

Збірна Франції своєю грою залишила неоднозначне враження.

Першого справді рівноцінного опонента вона зустріла лише на півфінальній стадії. Та, здолавши німців, у фіналі французи не змогли пройти потужної португальської оборони.

Моменти у французів були, але лише один епізод, коли Андре-П’єр Жиньяк влучив у стійку, можна назвати стовідсотковою нагодою.

Впродовж турніру французи довго шукали свою гру, а обертів набрали лише після того, як тренер Дідьє Дешам перевів з флангу в центр Грізманна, який врешті став з шістьма м’ячами найкращим бомбардиром Євро-2016.

Проте загалом виглядало, що родзинки і банальних фізичних сил на весь турнір французам забракло.

Чемпіони

З попередніх п’яти Євро збірна Португалії двічі зупинялася на стадії чвертьфіналу, ще два рази програвала у півфіналах, а на домашній першості 2004 року програла у вирішальному поєдинку грекам.

Особливо дошкульними були поразки 1996 і 2000 років, коли збірна була представлена футболістами «золотого» поколінням, які виграли мундіалі серед 16-річних у 1989-му і серед 20-річних у 1991-му. Але на дорослому рівні Жоау Пінту, Руй Кошта, Са Пінту, Фернанду Коуту, Вітор Байя на рівні збірних так нічого й не виграли.

Нинішня команда має Кріштіану Роналду. Проте тренер команди Фернанду Сантуш на цьому турнірі здивував тим, що обрав оборонний стиль гри, основний акцент у якому робиться на надійності тилів. У наступі команда орієнтується на контратаки, але проводить їх вкрай мало.

Тренер змусив гравців грати у колективний футбол з мінімумом імпровізації. Діями португальців керував холодний розрахунок, для проходу в наступну стадію вони використовували рівно стільки сил, скільки було потрібно. І ледь не прорахувалися, бо до 1/8-ї пройшли з трьома нічиїми.

У півфіналі через травму не зміг зіграти лідер оборони Пепе. Однак його безболісно замінив досвідчений Бруну Алвеш. До фінального поєдинку Пепе відновився і був на полі одним з найліпших. Однак у середині тайму випав після зіткнення Роналду.

Ця втрата за інших обставин була б катастрофічною. Однак Португалію врятувала далекоглядність Сантуша. Тренер не будував гри, зав’язаної на окремому виконавцеві. Саме тому без Кріштіану збірна продовжила грати у свій футбол і в підсумку здолала французів.

Показово, що вирішальний гол фіналу забив 28-річний Едер, який до того провів на турнірі лише 13 хвилин, вийшовши на заміни у двох стартових зустрічах.

За матеріалами ВВС Україна