Волинська трагедія була трагедією двох народів – Возняк

Загибель десятків тисяч поляків у 1943 році на Волині внаслідок міжетнічних зіткнень з українцями не можна розглядати поза контекстом тодішніх подій.

До того ж, використання щодо Волинської трагедії терміну «геноцид» можливе лише після юридичного рішення міжнародної комісії ООН.

На цьому наголосив відомий український політолог та культуролог Тарас Возняк у коментарі Укрінформу щодо пропозиції  встановити 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти поляків, з якою Сенат Польщі звернувся до Сейму.

«Відбулися трагічні події в 1943 році на Волині. Але вони відбулися не тільки на Волині, а у великій полосі, починаючи з української Лемківщини і закінчуючи ледь не Житомирщиною. І відбувалися вони від 1941-го аж до кінця 1940-х років. Це різного роду етнічні зіткнення, етнічні чистки; дійсно масові знищення цивільного населення – взаємні, депортації – взаємні, переселення – взаємні. Якщо висмикнути одну Волинську історію із того всього, то вона виглядатиме досить неадекватно, і в цій Волинській історії можна побачити тільки одного винного і одну жертву. Насправді так не було. Це була трагедія двох народів», - сказав Возняк.  

Щодо можливості кваліфікувати ті події, котрі відбувалися на Волині, як геноцид, політолог зазначив: «Це юридичний термін. Польською мовою він перекладається як «людобуйство» – вбивання народу (люд – то народ). Але для того щоб кваліфікувати так які-небудь події, потрібне юридичне обгрунтування. Тобто Україна чи Польща повинна звернутися до ООН з тим, аби була створена міжнародна комісія, котра юридично кваліфікує ці події – як геноцид або не як геноцид. Якщо цієї юридичної кваліфікації відповідною компетентною комісією не буде, то всі визнання чи невизнання, які відбуваються у Верховній раді України чи у Сенаті Польщі, є не чим іншим, як політичною спекуляцією. Всі заяви – чи Сенату, чи Сейму, чи Верховної Ради – без такого юридичного рішення є неправомірними і некомпетентними.

Політолог також вважає, що потрібен правильний підхід до розуміння сьогоднішніх подій навколо Волинської трагедії.

«Треба розділити суто наукові історичні дослідження і політичні спекуляції. Політики можуть дуже часто використовувати ці події для своєї актуальної  політичної боротьби та протистояння всередині України чи Польщі. А історики можуть більш-менш об'єктивно окреслити цю подію. В даному випадку ми маємо справу з політичними спекуляціями і з використанням юридичного терміну в неадекватний спосіб Сенатом Республіки Польща», - переконаний Возняк.

При цьому він висловив думку, що має бути якийсь День вшанування пам'яті загиблих, і швидше за все Сейм може «перенести відзначення пам'яті жертв Волині, але також і тих, котрі загинули у Другу світову війну, на 17 вересня, коли совєтські війська увійшли в Польщу». «Окремо виділяти Волинь – це є один підхід, але ж Польща втратила кілька мільйонів своїх жителів, а на Волині загинуло, можливо, – бо ніхто цього достеменно так і не знає і не підрахував, – кількадесят тисяч. Це неспівмірні величини, хоча мірятися кров'ю абсолютно аморально», - сказав політолог.

Якщо ж Сейм Республіки Польща встановить День вшанування загиблих на Волині 11 липня, то, вважає він, «дійде й до того, що в Україні дзеркально так само встановлять печальний день – можливо, того ж 11 липня або іншого дня, бо було кілька етапів цього етнічного конфлікту і це розпалювалося з обох сторін, це була дурість обопільна».  

Коментуючи дані Інституту національної пам'яті Польщі, що у 1943-45 роках на Волині та у Східній Галичині загинуло 100 тисяч громадян Польщі, Возняк ще раз підкреслив:

«Ніхто достеменно так і не дослідив, скільки реально було жертв у цьому конфлікті. Їх було, безсумнівно, багато з обох сторін. І все залежить від того, як проводити дослідження. Можна зібрати старших людей – і вони будуть згадувати про загиблі сім'ї. Але свідчення цих людей не є юридично підтвердженими. Тут потрібно проводити ексгумації, піднімати документи, тому що це частково задокументовувалося, у тому числі нацистською окупаційною адміністрацією. Тобто дійсно фахових досліджень з цієї теми немає. Є фрагментарні. Є спекулятивні. І відбувається така мегаломанія, бо якщо послухати одну сторону, то вона скаже: нас 100 тисяч загинуло; з другої сторони скажуть: ні, нас 100 тисяч загинуло. А це все – чиста белетристика».

Водночас він уточнив, що Інститут національної пам'яті Польщі не є історичний заклад, він виконує функції прокуратури і відкрив кілька десятків справ щодо з'ясування обставин Волинської різні, але так до цього часу і не довів жодної до кінця. Тобто цифра 100 тисяч не підтверджена рішеннями судів і прокуратури, в тому числі Республіки Польща.

«Але важливо зауважити, що це безсумнівно було, і десятки тисяч людей дійсно було в драстичний спосіб убито з обох сторін. Треба це належним чином висвітлювати, бо інакше ми залишаємо величезне поле для різного роду політичних спекулянтів, коли з одного боку говорять неправду і перебільшують, інколи навіть не усвідомлюючи того, і з другої сторони – те саме. І вважається це якимось патріотизмом. Але це хибний патріотизм», – наголосив Возняк.