Гаага наздоганяє Путіна

Бурхливі радощі Кремля з приводу результатів президентських виборів у США, Болгарії та Молдові затьмарені новинами з Нью-Йорка та Гааги. Зі штаб-квартири ООН надійшла звістка, що 15 листопада у Третьому комітеті Генеральної Асамблеї ООН ухвалена резолюція щодо ситуації в Криму, ініційована Україною.

Прецедент від ООН

«Уперше в офіційних документах ООН Росія визнається державою-окупантом, а Автономна Республіка Крим та місто Севастополь тимчасово окупованою територією», - йдеться в офіційному повідомленні постійного представництва України при ООН.

Це не просто «глибоке занепокоєння». Резолюція ООН одностроях – важливий орієнтир для урядів багатьох країн та міжнародних організацій. І визнання на рівні ООН Росії окупантом одностроях – сигнал, що задля збереження репутації краще з Кремлем справ не мати.

Щодо змісту резолюції, то вона підтверджує територіальну цілісність України, невизнання анексії українського півострова та концентрується на порушенні прав людини Росією в Криму (позасудові вбивства, викрадення, тортури тощо). Від Москви вимагають звільнити в'язнів, покарати винних у порушенні прав людини, скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу та допустити на півострів міжнародних правозахисників, які діють під егідою ООН.

Підкреслимо, йдеться про голосування в комітеті, який фокусується на правах людини, а не в Генасамблеї ООН загалом, як написали поспіхом багато вітчизняних ЗМІ. Це не відміняє важливості ухваленого документа, але спотворює зміст події.

Затвердження резолюції саме Генасамблеєю заплановане на грудень 2016 року, зазначили в українському представництві. Умовно це можна порівняти з голосуванням за законопроекти в Раді – воно буває попереднє, а буває фінальне. Враховуючи, як голосували в комітеті, можна бути впевненим, що документ ухвалять.

Хто був проти України

«За» резолюцію голосували 73 держави, «проти» – лише 23. Серед останніх здебільшого союзники Росії та країни, що мають проблеми з демократією – Білорусь, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Індія, Іран, Казахстан, Китай, КНДР, Сербія, Сирія тощо.

Ще 41 держава-член ООН утрималася та 21 не брала участі в голосуванні. Це, в основному, ті, хто бажає зберегти нейтралітет чи вважає, що справи далекої України його не стосуються.

Голосування затьмарилося інцидентом з Білорусією, яка ініціювала спробу заблокувати резолюцію. Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко заявив «Укрінформу», що позиція Білорусі під час розгляду питання щодо прав людини в Криму була відверто антиукраїнською та змушує переглянути відносини з офіційним Мінськом на міждержавному рівні.

У позиції Мінську немає нічого нового. Білорусь та кілька інших пострадянських країн голосували «проти» і в 2014 році, коли ухвалювалася резолюція ООН про невизнання кримського псевдореферендуму.

Набагато більш тривожний сигнал – збільшення кількості голосів «проти». У 2014 їх було лише 11, зараз – 23. Додалися так звані країни БРІКС – Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка, хоча Бразилія утрималася. Додався Іран, який раніше уникав голосування щодо Криму.

Велкам ту Гаага

Зі штаб-квартири Міжнародного Кримінального Суду (МКС) надійшла звістка про черговий проміжний звіт прокурора, який розглядає так звану українську справу. Найбільше уваги привернув абзац, де анексію Криму названо міжнародним конфліктом між Україною та Російською Федерацією.

Вказується, що цей конфлікт «почався не пізніше 26 лютого, коли Російська Федерація залучила особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частинами території України без згоди уряду України».

Перш за все варто зауважити, що йдеться не про рішення суду, як то поспіхом назвали деякі ЗМІ, а про звіт прокурора Фату Бенсуди, яка веде українську справу. У документі наводяться зібрані факти та деякі висновки, і не всі вони приємні для України.

Формулювання щодо міжнародного конфлікту – важливий елемент для МКС. Адже це означатиме, як саме судитимуть в майбутньому злочинців, якщо справа дійде до цього.

До речі, прокурор зазначає, що про міжнародний конфлікт можна говорити і коли йдеться про військові дії на Сході України – найпізніше з 14 липня 2014 року. Приводом для цього називаються «артилерійські обстріли обома державами військових баз противника», а також «арешти російських військовослужбовців Україною та навпаки».

Також прокурор МКС розглядає можливість кваліфікації всього збройного конфлікту на сході України як міжнародного, для чого продовжує збирати та вивчати додаткову інформацію. Це також важливий момент – у Гаазі поки що не стільки роблять висновки, скільки збирають та аналізують інформацію. Тож Україні не варто нехтувати збором доказів злочинів РФ.

Зараз цим цілеспрямовано займається Українська гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ). Зібрані докази включають і матеріали, передані державними органами, зокрема, Генпрокуратурою, розповів сайту Еспресо керівник Адвокаційного Центру УГСПЛ Борис Захаров.

Також важливі заочні судові процеси над діячами «ДНР» і «ЛНР» та інші формальні юридичні процедури. Усе це згодом стане в нагоді у судовому процесі в Гаазі, де дуже люблять, щоб усе мало документальне підтвердження.

Україні слід інтенсифікувати розслідування злочинів проти міжнародного права, залучивши усі наявні ресурси, пише у Facebook доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Микола Гнатовський.

«Чим більше Україна зробить вдома, тим менше доведеться шкодувати потім про те, що станеться у Гаазі», - зауважує він.

Перелік злочинів

У частині звіту, де йдеться про ймовірні злочини, окремо розглядаються Крим та Східна Україна.

У переліку кримських злочинів – утиски кримських татарів, убивства та викрадення, арешти та переслідування супротивників псевдореферендуму, жорстоке поводження у зв'язку з арештами та викраденнями, примусове переміщення з місць утримання під вартою в Криму на територію РФ, примусова військова служба.

По Східній Україні йдеться не лише про злочини «антиурядових озброєних елементів», а й українських військових формувань. Про відповідальність обох сторін згадується в пунктах про вбивства, руйнування цивільних об'єктів, утримання під вартою, тортури та жорстоке поводження з арештованими, сексуальні та гендерні злочини (ґвалтування, побиття геніталій тощо).

«З українського боку також не все було гаразд, і відповідальність України також буде, обов'язково. Але загалом звіт гарний для України та поганий для Росії», - вважає Борис Захаров.

За його словами, з огляду на неупередженість МКС Україні варто якісно підготуватися до можливого процесу. Наприклад, якщо, умовно кажучи, український військовий влучив у житловий будинок і загинули мирні жителі, це слід розслідувати та ухвалити рішення, що, наприклад, це була жахлива помилка. У такому випадку в МКС вже питань до нас не буде.

Правові наслідки

І резолюція ООН, і звіт МКС – дуже важливі події, які матимуть серйозні наслідки. Якщо остаточно буде визнано, що конфлікт стався внаслідок окупації української території Росією, то відповідальність за злочини покладатиметься саме на РФ, а не її маріонеток.

Звіт МКС дає відповідь на питання, з якого моменту та яким чином можна вважати відповідальною ту чи іншу країну – учасницю міжнародного конфлікту, пояснює Борис Захаров.

На практиці це означатиме відповідальність Росії, наприклад, за захоплення військових частин цивільним населенням.

«Це воєнний злочин з точки зору міжнародного права. Захоплення частин відбувалося до офіційного «приєднання» Криму до РФ з точки зору російського законодавства, і тому в Росії кажуть «це все не до нас», це все, як і референдум, відбувалося у Криму, коли він перебував у складі України. Тепер, коли визнано, що з 26 лютого там почався міжнародний конфлікт, вони цього сказати не зможуть. А там же ще були насильницькі зникнення і мінімум два вбивства», - говорить Захаров.

Путін уже злякався

Щоб там не писали прокремлівські ЗМІ щодо «неприємного здивування Києва» майбутніми висновками суду в Гаазі, здивування Путіна та його оточення буде в рази більшим. І російський президент це добре розуміє. Інакше неможливо пояснити його блискавичну реакцію – 16 листопада він підписав розпорядження про вихід Росії зі складу МКС.

Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що рішення ухвалене через національні інтереси (які саме, він не пояснив), та нагадав, що за 10 років Гаазький трибунал ухвалив лише чотири вироки та витратив більше мільярда доларів.

У МЗС РФ були більш відверті, та сказали, що МКС не виправдав очікувань та не став справді незалежним органом правосуддя. Особливо смішно, що Росія вийшла звідти, куди не заходила. Москва так і не ратифікувала Римський статут, тож не стала повноцінним учасником Гаазького трибуналу.

Україна, до речі, також не ратифікувала Римський статут. Але наша країна прийняла юрисдикцію МКС за принципом ad hoc, тобто визнала його юрисдикцію для конкретного періоду часу – з листопаду 2013 року, коли почався Євромайдан.

Власне, вихід Росії з МКС не скасовує її майбутньої відповідальності. Як пояснював в інтерв'ю сайту Еспресо фахівець з дипломатичного права Рене Варк, важливі докази, а притягти до відповідальності можна буде й людину (безвідносно національності) та країну.

З огляду на ці слова, варто зауважити, що для появи Путіна на лаві підсудних у Гаазі Україні дуже треба бути переможцем. На жаль, світова практика показує, що право сильного, навіть коли йдеться про неупереджені міжнародні інстанції, нікуди не поділося.

Дмитро Гомон / Espreso.tv

Фото з відкритого Інтернету