Про Топаза, Терезу та «унікальні» судові справи

У Харкові завершився судовий процес над антимайданівцем Гнатом Кромським на прізвисько «Топаз».

30 січня Київський райсуд Харкова визнав Кромського винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та участі в масових антидержавних заворушеннях.

Колегія суддів засудила «Топаза» до 8 років в’язниці з конфіскацією майна. Державні обвинувачі вимагали для нього 15 років позбавлення волі.

Суд над «Топазом» став однією з небагатьох гучних справ щодо розслідувань злочинів часів Революції Гідності і так званої «Русской весны», який завершився результативно.

Судовий процес розпочався навесні 2014 року одразу після розстрілів Небесної Сотні у Києві, анексії Росією Криму та агресії на сході України. Загалом розгляд «справи «Топаза», якщо рахувати від моменту його арешту та початку слідства, тривав майже 4 роки.

Гнат Кромськой брав участь у «Антимайдані» на боці проросійських сил і помітно «засвітився» у Маріїнському парку в Києві взимку 2014 року під час відомих побоїщ та напередодні розстрілів Небесної Сотні. Згодом він був серед організаторів захоплення Харківської облдержадміністрації 1 березня 2014 року, також брав участь у брутальному побитті євромайданівців – захисників ХОДА. Крім того, «Топаз» був одним з організаторів масових заворушень 14 березня у Харкові на вулиці Римарській. Тоді загинули люди.

Активіста так званих тітушок затримали 28 березня 2014 року. Після того як Ленінський райсуд Харкова обрав «Топазу» запобіжний захід, вже за тиждень підозрюваний утік із-під цілодобового домашнього арешту.

Утікача затримали у Донецьку 25 квітня 2014 року і взяли під варту без права внесення застави.

Повідомлялося, що Службі безпеки України вдалося заарештувати «Топаза» під час його спілкування з російськими пропагандистами каналу LifeNews. За іншою інформацією, втікача спіймали під час спроби виїхати через державний кордон до Росії.

Розгляд справи по суті стосовно зловмисника розпочав улітку 2015 року Київський районний суд Харкова.

«Прокуратура довела, що підсудний був організатором захоплення приміщення Харківської обласної державної адміністрації 1 березня 2014 року, учасником побиття євромайданівців, яких змусили пройти через так званий коридор ганьби, а також організатором масових заворушень 14 березня 2014 року на вулиці Римарській, під  час яких загинули люди», - прокоментував ухвалу суду процесуальний керівник у кримінальному провадженні Олег Максюк.

Після вироку суду Кромський, який і раніше мав проблеми із законом, заявив, що не визнає своєї вини та не буде просити помилування. Він також повідомив, що йому пропонували обмін в ОРДЛО, але не дав на це згоди. «Розслідування та судовий розгляд»  засуджений вважає «необ’єктивним на упередженим» і збирається подавати апеляцію.  

У короткому спілкуванні з пресою «Топаз» був досить різким і викрикнув: «Вы хотели войны – вы ее получили».

Сторона обвинувачення не погодилися з ухвалою суду. За підрахунками прокурорів, у разі застосування «закону Савченко» Кромському залишиться відбувати покарання близько двох років. Обвинувачі вважають вирок «м’яким», і не виключено, що після вивчення ухвали суду будуть подавати апеляцію.

«Ми вважаємо таке покарання недостатнім. Людина не розкаялася, не визнала своєї вини, вважає себе правою у частині статті 110 – посягання на територіальну цілісність, у частині участі в масових заворушеннях. Ми вважаємо, що є обтяжуючі обставини, і тому, на нашу думку, вирок мав бути більш жорстким», - заявила після суду прес-секретар прокурора Харківської області Віта Дубовик.

На сьогодні ще немає ґрунтовного фахового аналізу процесу над «Топазом», проте оглядачі вже звертають увагу на затягуванні розгляду судових справ та м’які вироки для осіб, які вчинили злочини проти держави та учасників Революції Гідності.

У Харкові потужно проходив Євромайдан. Події у місті, в якому вирувала «Русская весна», а обласний центр «планувався» на столицю «Малороссии», носили досить драматичний характер. Країна із тривогою спостерігала за захопленням та погромами російськими бойовиками, сепаратистами та антимайданівцями приміщень державної влади. Телебачення транслювало, і всі побачили брутальне побиття великої кількості активістів Майдану та журналістів. Були також теракти із загибеллю людей, підпали автомобілів. Врешті, це місто, хоча й вистояло перед навалою «Русского мира», стало потужним осередком формування загонів «тітушок» (у тому числі і з кривавими походами на охоплений Революцією Київ), та місцем народження горезвісного «Оплоту».

«Тут є за що, і є кого судити. Апухтіна випустили, Терезі замість довічного дали 11, зі Штепою – кіно, з Александровською мильна булька», - пишуть харків’яни у соціальних мережах.

Йдеться, зокрема, про лідера руху «Юго-Восток» Юрія Апухтіна.

Слідство встановило, що Апухтін був організатором масових заворушень у квітні 2014 року та захоплення Харківської ОДА. Також доведено, що він був одним із ініціаторів  проведення у Харкові «референдуму» з питань федералізації – створення так званої «Юго-Восточной автономии от Одессы до Харькова», який планувався у травні 2014 року, однак не відбувся. Проросійський активіст неодноразово закликав до зміни конституційного ладу, невизнання діючої державної влади, створення так званої Харківської народної республіки та «Конституції ХНР».

23 травня 2017 року Київський райсуд Харкова оголосив Юрію Апухтіну вирок. Його було визнано винним в організації масових заворушень, що супроводжувались погромами (ч. 1 ст. 294 КК України) та публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, захоплення державної влади (ч. 3 ст. 109 КК України) і засуджено до 6 років позбавлення волі.

Після завершення суду Апухтін заявив, що не визнає цього вироку, погрожував суддям, говорив про «повернення» і додав, що причетні до його засудження колись поплатяться.

Апеляція прокурорів щодо м’якого вироку лідерові руху «Юго-Восток» була в основному відхилена, і 20 грудня 2017 року Юрія Апухтіна, згідно із «законом Савченко», звільнили з-під варти у залі суду.

Влітку, 29 червня 2017 року у Харкові був винесений вирок громадянці Росії терористці Ларисі Чубаровій.

Мешканка Харкова з позивним «Тереза» на початку 2014 року стала активною учасницею місцевого «Антимайдану» та брала участь у проросійських акціях. Вона була, зокрема, організатором низки терактів, включаючи підрив стели з українським прапором на проспекті Правди в центрі Харкова.

У червні 2014 року жінка виїхала на Донеччину та долучилася до терористичної організації «ДНР». Вона працювала на керівника контррозвідки «міністерства державної безпеки» терористів та обіймала посаду «коменданта» кількох окупованих населених пунктів Донеччини.

Крім того, СБУ представила докази особистої участі росіянки у допитах полонених – як мирних місцевих жителів, так і військових Збройних сил України. Є свідчення про те, що «Тереза» катувала і розстрілювала захоплених у полон на Донбасі українських воїнів.

У ході процесу деякі фахівці заявляли, що за тяжкістю скоєного терористка «тягне» на довічне ув’язнення.

Київський райсуд Харкова визнав Ларису Чубарову винною в участі у незаконних збройних формуваннях, незаконному поводженні зі зброєю та посяганні на територіальну цілісність і недоторканність держави. «Терезі» було призначене покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До гучних у Харкові також належить справа колишнього мера Слов’янська Нелі Штепи. Її затримали 11 липня 2014 року і оголосили підозру за посягання на територіальну цілісність України та створення терористичної організації під час захоплення Слов'янська бойовиками під проводом російського спецназівці Ігоря Гіркіна (Стрєлкова).

Процес над Штепою триває вже понад три з половиною років без видимих перспектив.

У січні 2018 року дві колегії суддів Ленінського райсуду Харкова оголосили самовідвід, тому розгляд справи Штепи почнуть з початку вже вп'яте. До цього її справу розглядав Червонозаводський та Комінтернівський райсуди Харкова. Від 14 січня, після закінчення терміну дії домашнього арешту, на Штепу не поширюється жоден запобіжний захід.

Досі триває також суд над лідером харківських комуністів Аллою Александровською.

Їх затримали 28 червня 2016 року за підозрою в посяганні на територіальну цілісність та недоторканність України. Колишнього народного депутата та її сина підозрюють також у спробі підкупу депутатів місцевих рад на кошти ФСБ з метою голосувати за антизаконні та антидержавні ухвали.

В середині жовтня 2016 року Апеляційний суд Харківської області змінив міру запобіжного заходу Алли Александровської з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Таким чином, Харків належить до міст, де триває багато судів і винесено низку вироків за тероризм та антидержавну діяльність часів Революції Гідності та початку російської агресії.

Проте у громадськості є певне невдоволення як довгою тривалістю судових процесів, так і м’якістю вироків. У деяких випадках, як бачимо, громадяни, котрі вчинили серйозні злочини, у тому числі й проти держави, виходять з в’язниць, практично не відбувши покарання.

«Тривалість розслідування та судового процесу надто довга – майже чотири роки! Що тут розслідувати? Усі факти відомі, купа свідків, потерпілих, докази не становлять труднощів. А якщо подивитися на перелік «подвигів» підсудного та взяти до уваги, що він вважає себе правим, то вирок відверто дивує. Скільки горя він приніс, скільки людей було скалічено!  Подивимось, що скаже апеляційний суд», - прокоментував для Espreso.tv вирок «Топазу» відомий український правозахисник, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров .

Харківського політолога-юриста, очевидця та учасника подій Тимура Андрієвського дивує як рішення суду у справі Кромського, так і загальна картина того, що відбувається.

«Для мене як громадянина і учасника подій 1 березня 2014 року під ХОДА рішення суду першої інстанції щодо «Топаза» стало великим здивуванням – це м'яко кажучи. А взагалі, якщо відверто, то нічого, крім обурення», - сказав Андрієвський.

«Суд, звісно, знав, - зазначає юрист, - що обвинувачений підпаде під дію закону Савченко, а тому, маючи всі докази в кримінальному провадженні, маючи відсутність каяття підозрюваного та факт його втечі, – обирає трішки більше половини строку, що просила прокуратура. Я би зрозумів дії суду, коли б це була ситуація, як з Апухтіним, де було політичне рішення для підготовки цієї особи на швидкий обмін на наших заручників. Проте, зараз, маючи коментар «Топаза», що ні на який обмін він не збирається – у мене виникає підозра, що судді просто бояться робити рішучі кроки, а отже, виникає припущення, що вони ще мають якусь «надію» на те, що в Харкові ще можуть прийти до «влади» сепаратисти та росіяни – а тому готують для себе шляхи відступу. Проте це дурість – і це їм не допоможе. Взагалі, це лякає: і гіпотетична позиція конкретних суддів, які виносять завідомо небезпечні для національної безпеки рішення «іменем України», і фактична відсутність інших правових механізмів захисту від таких проявів. А тому з нетерпінням чекатиму на апеляцію».

Як правило, свою позицію стосовно судів над антимайданівцями, «тітушками», сепаратистами та терористами публічно демонструють і їхні адвокати. Захисники неодноразово в ході майже кожного з процесів висловлювали свою незгоду зі слідством, судовими слуханнями та вироками і заявляли, що писатимуть скарги до європейського суду з прав людини. Що вони інколи й роблять.

На критику, яка лунає,  по-своєму відповідають у прокуратурі. «У нас є вироки по 5, по 6 та по 11 років», - говорить прес-секретар Віта Дубовик.

Прокурори нарікають на проблеми в судовій системі, нестачу кадрів, повільне просуваються реформи, вказують на відсутність у деяких районних судах слідчих. Говорять і про певну своєрідність харківських судових процесів.

Зокрема, сьогодні суди Харкова розглядають 2 справи, що стосується захоплення проросійськими силами навесні 2014 року Будинку рад, де працюють обласна державна адміністрація та департаменти мерії міста, а також обласна рада.

По одній із таких справ проходять понад 60 обвинувачених, що є справді унікальним для країни випадком. Багато з цих громадян перебувають у СІЗО, дехто – під домашнім арештом, інші – переховуються від правосуддя, у тому числі на території Росії.

За таких обставин, говорять правоохоронці, чекати швидких та відповідних вироків не доводиться.

Володимир Кравченко