Місія України – знищити московську імперію

Сьогодні лише лінивий не говорить про існування ворожих та недружніх відносин між Росією та Україною. Але мало хто задумується, яка ж природа цього конфлікту.

Якщо ми уважно проаналізуємо історію і нинішній етап українсько-російських відносин, то можемо дійти висновку, що Росія, російська владна еліта, російська еліта в широкому сенсі, російське суспільство вважають Україну не просто ворогом, а екзистенційним ворогом. Це повинні усвідомити всі – керівництво нашої держави, провідна українська верства та суспільство.

Остаточна мета політики Росії – ліквідація незалежної державності України. Тотальне знищення української нації та нашої держави як суб'єкта міжнародного права та геополітичної реальності. Вибудовуючи політику з Росією, ми повинні виходити з цього реального факту. Якщо цього не робитимемо, заходи, спрямовані на захист нашої національної безпеки та життєво важливих національних інтересів, ніколи не будуть адекватними.

«Війна розпочалася не 20 лютого 2014 року, а понад 300 років тому»

Реалізувати свою мету щодо України Росія прагне шляхом війни. Ця війна розпочалася не 20 лютого 2014 року, а понад 300 років тому. І триватиме доти, доки перемогу у ній не отримає одна зі сторін. Сподіваюся, що перемогу здобуде Україна.

Історична місія України полягає в остаточному знищенні російської імперії шляхом попередження її відновлення. Свого часу українська еліта (кінця 17 ст. - поч. 18 ст.) зробила дуже багато для становлення російської імперії та російської імперської державності. Тепер історична місія України – її зруйнувати остаточно.

Війна, яку зараз веде Росія проти України, і яку часто називають гібридною, насправді має 2 складники: збройну та гуманітарну агресію. Збройна агресія завжди має на меті фізичне підкорення або знищення сторони, проти якої здійснюється. Мета гуманітарної агресії – знищення національної ідентичності народу шляхом м'якої сили.

Країна може зазнати поразки внаслідок збройної агресії, але вона неодмінно звільниться та відновиться, якщо буде збережено її ідентичність. Однак, країна ніколи не відновиться і не стане знову незалежною, якщо її народ втратить ідентичність.

«Країна ніколи не відновиться та не стане знову незалежною, якщо її народ втратить ідентичність»

Гуманітарна агресія має 4 складники:

1) мовно-культурна війна, яку Росія веде весь час проти України

2) інформаційно-пропагандистська війна

3) війна проти української історичної пам'яті

4) конфесійна війна

Якщо гуманітарна агресія проти держави закінчується успішно, то держава просто зникає.

Висновок: у протиборстві з Росією Україна може вистояти лише як українська Україна, яка покладається насамперед на власні сили, але одночасно спирається на своїх союзників та партнерів. Тому надзвичайно важливе завдання – не лише зміцнювати обороноздатність країни, а й провадити притомну, адекватну гуманітарну політику, яка має стати знаряддям боротьби проти знищення нашої ідентичності.

«У протиборстві з Росією Україна може вистояти лише як українська Україна»

Інформпростір рясніє виступами політиків, журналістів, експертів, що у нас іде війна на Сході України. Та немає війни на Сході. Є війна проти всієї України. Війна на знищення України!

Сьогодні Україна знаходиться в тяжкій ситуації. Я сподіваюся, ми вийдемо з неї, але за умови, якщо будемо тверезо оцінювати її. Першочергове завдання полягає не в тому, щоб негайно звільнити окуповані території, а щоб не зазнати ще більших територіальних втрат та принизливої воєнної поразки.

Сподівання на перемогу у війні з Росією, повернення окупованих територій – це стратегічний пріоритет. Його можна досягнути лише шляхом постійного якісного підвищення обороноздатності країни, граничного використання ресурсів держави та мобілізації всього суспільства для боротьби з агресором, зміцненням єдності держави і суспільства.

Необхідні рішучі дії влади, спрямовані на безжальне знищення ворожої агентури, яка вільно почувається в цій країні. Придушення «п'ятої колони» та припинення шкідливої діяльності корисних ідіотів, яких ще дуже багато в цій країні, та які не усвідомлюють, що діють на користь ворога.

На успіх у боротьбі з агресором можна розраховувати лише у випадку, коли посадовці всіх рівнів позбудуться комплексу малоросійської меншовартості. А керівництво держави спиратиметься на українську більшість, а не на олігархічну меншість. Вестиме рішучу боротьбу з корупцією, особливо у Збройних силах. Бо корупція, пов'язана з діяльністю олігархічних кланів, морально розкладає суспільство та підриває оборонні зусилля держави.

«На успіх у боротьбі з агресором можна розраховувати лише у випадку, коли посадовці всіх рівнів позбудуться комплексу малоросійської меншовартості»

Якщо говоримо про єдність держави, її ефективність, то необхідно, щоб керівництво держави здійснювало активну, послідовну, цілеспрямовану гуманітарну політику, на вістрі якої сьогодні ― ухвалення Верховною Радою закону про українську мову як державну і забезпечення ефективної імплементації цього закону.

Чим були викликані втрати, яких зазнала Україна? Які території втратили внаслідок агресії? Ті, де відбулася систематична та повна зачистка всього українського. За потурання, до речі, тодішньої влади.

Якби в країні існувала нормальна гуманітарна політика та сформувалася міцна українська ідентичність, того, що відбулося у 2014-му ніколи б не трапилося – і взагалі не трапилось би цієї війни. Але за умови, що обороноздатність країни була би на належному рівні. На жаль, усі президенти та уряди України переважно руйнували Збройні сили, а не розбудовували їх на основі стандартів НАТО та відповідно до сучасних умов.

«Якби в країні існувала нормальна гуманітарна політика та сформувалася міцна українська ідентичність, того, що відбулось у 2014-му, ніколи б не трапилось»

Боротьба з агресором має супроводжуватися системним, активним та постійним використанням правових і дипломатичних механізмів та засобів захисту наших інтересів. На жаль, Міністерство закордонних справ не використовує належним чином механізми міжнародного права для захисту наших національних інтересів, або використовує їх для того, щоб робити собі піар, рекламу.

Наприклад, заяви про те, що ми підемо в міжнародні суди і там доб'ємося успіху.

Будь-яке порушення міжнародного права може бути предметом розгляду в суді лише тоді, коли обидві сторони в конфлікті дають згоду звернутись до міжнародного суду. Позов, що Україна подала до Міжнародного суду ООН – правильний крок. Але неправильним і неприпустимим є введення суспільства в оману заявами та натяками, що таким чином ми досягнемо відповідальності Росії за агресію.

Нині в міжнародних судах вирішується лише питання відповідальності Росії за порушення окремих Конвенцій. Рішень міжнародних суддів про відповідальність РФ за агресію не буде й бути не може, оскільки вона відкинула пропозицію України про використання Міжнародного суду ООН для вирішення конфлікту, породженого російською збройною агресією.

«Для реалізації відповідальності Росії перед Україною ми повинні виконати «домашнє завдання» - підготувати  консолідовану претензію до РФ як держави-агресора»

Що ж може зробити Україна, використовуючи свої внутрішні механізми та механізми міжнародного права? Для відшкодування шкоди, якої зазнали громадяни України внаслідок російської агресії, можна використати Європейський суд з прав людини. Для реалізації відповідальності Росії перед Україною ми повинні виконати «домашнє завдання» – підготувати консолідовану претензію до РФ як держави-агресора. Це складне завдання, оскільки необхідно зібрати всі докази, які свідчать про те, що Росія дійсно здійснює агресію, її війська починали агресію і досі знаходиться на території України. Підрахувати усю шкоду, яку спричинила російська агресія, усі збитки, які зазнає наша держава, ліквідовуючи цю шкоду, зафіксувати всі воєнні злочини. І, формально, пред'явити цю претензію Росії як державі-агресору. Як і коли претензія буде реалізована, це вже інше питання. Але нині ми повинні точно знати, яких втрат ми зазнали конкретно та скільки Росія нам винна.

Наші друзі поляки ставлять питання про відповідальність Німеччини за знищення Варшави. Скільки років минуло з кінця Другої світової війни?

Україна повинна працювати над запровадженням системних та жорстких санкцій проти держави-агресора. Тільки тоді матиме право вимагати, щоб санкції застосовували і посилювали Євросоюз, США та інші члени міжнародного співтовариства.

Маємо, на жаль, недолугий закон про санкції, який ухвалили у серпні 2014 року. Його ліпили поспіхом не фахівці. Він юридично дефектний. Треба ухвалити нову редакцію цього закону та виробити системну державну політику санкцій проти Російської Федерації.

«Надзавданням української дипломатії має стати створення антипутінської коаліції»

А надзавданням української дипломатії має стати створення антипутінської коаліції. Щось на зразок антигітлерівської. Щоб реалізувати відповідальність Росії за злочини, які вона вже вчинила та чинить сьогодні проти окремих країн та міжнародної спільноти.

І це буде попереджувальний захід та превентивний інструмент для недопущення світової пожежі, яку Путін обіцяє розпалити.

Виступ Володимира Василенка на круглому столі Національного форуму «Нова стратегія миру та безпеки» 30 жовтня 2018 року

Джерело