Українські кіборги: у пеклі такий самий запах, як в аеропорту

Війна

20.01.2020 | 21:08

Кожного року в середині січня Україна вшановує пам’ять захисників Донецького аеропорту. 242 героїчні дні – понад 200 полеглих. Журналісти зібрали цитати героїв

До дня пам’яті загиблих оборонців Донецького аеропорту, до п’ятої річниці останнього трагічного етапу оборонної епопеї ДАПу – Радіо Свобода зібрало цитати «кіборгів». Це фрази, які стали заголовками розповідей учасників боїв за Донецький аеропорт, зібраних у 2015 році та опублікованих у документальній книзі «АД 242». Із прямої мови «кіборгів» у книжці складено хронологію оборони ДАПУ. Послідовність цитат зберігає цей хронологічний порядок.

Донецький аеропорт. Повітряна зйомка. 15 січня 2015 року

«Аеропорт був буфером між двома світами»

«Аеропорт утримували з власної волі не кіборги, а звичайні люди»

Командир сказав: «Більшість із вас будуть «двохсоті». Хто не хоче – той не їде»

«Боєць запитав, чи правда, що в пеклі такий самий запах, як в аеропорту»

«Найстрашніше – дорога у ДАП і розвантаження БТР»

«Водію, друже, виручай! Водії – найсміливіші з нас»

«Більшість із нас до того не були обстріляні, а зустрічали нас «жарко»

«Коли танк стріляв, стільки Господу Богу понаобіцяли...»

«Аеропорт утримували ініціативою бійців, а не командування»

«Велике значення мала наша артилерія, яка прикривала підходи до аеропорту»

«Серед тих, хто атакував аеропорт місцевих було мало»

«Ми бачили у бінокль розп’яті тіла наших хлопців»

«Одного нашого задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо...»

«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»

«Коли приїжджав «росгумконвой» із РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»

«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить.. Це був жах»

«Оборона ДАПу трималася на Майку – Максиму Миргородському. За таким командиром скрізь підеш»

Укріпрайон бойовиків: церква і монастир. Фото – Руслан Боровик

«Такого я не бачив ні в Іраку, ні в Африці, ні в Косово»

«Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам дуже піднімали настрій»

«Ми не вживали алкоголь чи психотропні засоби. Адреналіну та злості вистачало»

«Найсправжніші кіборги – хлопці, які були на диспетчерській вежі»

«Було багато поранених. Термінал утримувало 10 чоловік»

«Аеропорт Донецьк, а ми називало його просто АД»

«Бій тривав вісім годин. На нас ішли 10 танків і піхота»

«З вересня до листопада у ДАПі був «Правий сектор». Ми воюємо на совість»

Донецький аеропорт. 16 жовтня 2014 року

«Це, мабуть, найтяжче, що може бути, – коли помирає твій друг»

«Усі були контужені, слабкі. Поїсти нема коли. Бій ішов невпинно»

«Ми бачили і чули тих, хто нас атакує: кадирівці і російський спецназ»

«Ця війна і оборона аеропорту сформували справжнє чоловіче покоління»

«Вони використали перемир'я, щоб підірвати аеропорт»

«Я досі не розумію, навіщо було заїжджати через їхній блокпост»

«Вони не забирали своїх поранених і убитих. І під час атаки бігли по тілах своїх»

Дорога до «нового» терміналу Донецького аеропорту. Позаду ще «ціла» вежа. 30 грудня 2014 року

«Коли починалося паремир'я, приїжджали танки і стріляли по нас»

«Ми говорили і російською, і українською. Мова нас не розділяла, бо ми – за Україну»

«Фраза про те, що не витримав бетон, а не люди – справедлива»

«Коли починався обстріл я казав: хлопці, зараз будемо 3D-фільм дивитися зі спецефектами»

«Були герої, а були й такі, що «аби відбути». Але таких було мало»

Один з «кіборгів»

«Ми фактично вчотирьох тримали метеостанцію»

«На війні немає чорного та білого, треба вміти вчитися у ворога»

«Без волонтерів ми б не втримали аеропорт стільки часу. Те, чим вони нас оснащували, рятувало життя»

«Мама не знала, де я, але впізнала мене на фотографії Лойка»

«Усі були рівні – кожен вартий, не більше не менше, свого життя»

Захисник Донецького аеропорту «Лео»

«Ми в туалет ходили на колінах і їли поменше їжі»

«Ті хто воював і воює по-справжньому, усі герої»

«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»

«Ми показали: український дух незламний»

Захисники Донецького аеропорту: «Талібан», «Трофім», «Боцман» «Страшний Сержант», «Річ», «Кузьмич», початок листопаду. (Фото надане Михайлом Кучерявенком)

«В аеропорту я зрозумів, що означає проклинати війну»

«Жалкую, що не відзняв більше. Не було часу міняти гранатомет на фотоапарат»

«Ми на вежі на Різдво колядували. Було 24 градуси морозу»

«Танк бив прямою наводкою. І вежа упала, але Бог поклав її так, що ми лишилися живі»

Захисники вежі ДАПу. Зверху: позивні «Вінні-Пух», «Сєдой», «Михайлович». Знизу: «Патріот», «Дэд»

«Вибух розніс перекриття, мов пил»

«Я залишився із пораненими, а коли нас не змогли деблокувати – вийшов до сепаратистів на переговори»

«Наймолодший із нас мріяв одружитися, а загинув під уламками»

«Мій друг Ігор вивів пораненого, а тоді повернувся назад. Його вбив «Моторола»

Ігор Брановицький, грудень 2014 року (Фото Руслана Боровика). Після підриву бойовиками терміналу аеропорту, залишився з пораненими побратимами. Потрапивши у полон до бойовиків, Ігор Брановицький зберіг життя іншим своїх побратимам, заявивши, що саме він є кулеметником підрозділу. За це, як стверджують очевидці, бойовики кілька годин жорстоко били Брановицького, а убив його громадянин Росії Арсеній Павлов «Моторола»