Знешкодити агресора: Кіборг нарощує виробництво безпілотників

Українські оборонні компанії заявляють, що настав час виходити на зовнішні ринки. Грошей бракує, щоб підтримувати темпи зростання й технологічну перевагу над Росією, пише Bloomberg, а країни НАТО, навпаки, дедалі активніше нарощують свої безпілотні арсенали.

Один із піонерів цього процесу – інженер і підприємець Олександр Грачов, керівник компанії TSIR, одного з провідних виробників дронів в Україні. Нині він будує нову складальну лінію у Фінляндії. 

Фінські сосново-березові ліси, серед яких розташоване невелике містечко, де працює Грачов, нагадують йому дитячі роки – ті, коли батько відправив його з Києва до Сибіру, рятуючи від наслідків Чорнобильської катастрофи. Тепер ці спогади набувають іншого змісту: думає він про Сибір не як про місце дитинства, а як про територію, куди мають долітати українські безпілотники.

«Ми маємо завдати Росії максимальної економічної шкоди – це теж частина боротьби», - каже Грачов.

Дрони як нова «зброя рівності»

Від початку повномасштабного вторгнення Україна фактично перетворилася на дронову наддержаву. За деякими оцінками, українські підприємства виготовляють приблизно 4 мільйони безпілотників на рік – від мініатюрних FPV до далекобійних ударних моделей, що дістають глибоко в тил Росії.

Для порівняння: США, за деякими даними, виробляють близько 100 тисяч військових дронів щороку.

Це безпрецедентний темп. І він привернув увагу Європи, яка дедалі частіше стикається з російськими порушеннями повітряного простору й на власні очі бачить нову реальність війни.

«Проблема не тільки в кількості, а й у різноманітті українських дронів», - зазначає аналітик RAND Майкл Бонерт. - «Ймовірно, нині Україна застосовує більше типів безпілотників, ніж усі країни НАТО разом узяті».

Технології з України – для Європи 

Українські розробники дедалі частіше діляться своїми напрацюваннями з європейськими партнерами. Для них це водночас спосіб зберегти виробництво, убезпечивши його від обстрілів, і шанс залучити західні інвестиції.

Саме тому Грачов обрав Фінляндію. Його мета – створити стабільну базу за межами війни, щоб не переривати постачання на фронт, і водночас відкрити доступ до європейського фінансування.

Олександр Грачов зі своїми FPV-окулярами у Фінляндії. Фото із Фейсбуку Грачова

Втім, підприємець визнає: темпи Європи не встигають за українським досвідом. «Ми в Україні вже тричі оновлювали покоління наших дронів – а у Фінляндії я досі запускаю першу лінію виробництва», - говорить він.

Як європейці опинилися в епіцентрі дронової війни

У вересні 2025 року російські літаки та безпілотники перетнули повітряні кордони щонайменше трьох країн НАТО – випадок, що додав тривоги й напруги по обидва боки Атлантики. Винищувачі альянсу піднялися в повітря, щоб реагувати на дрони, які вперше з початку повномасштабного вторгнення 2022 року зайшли в повітряний простір Польщі. Із щонайменше 19 виявлених безпілотників чотири було збито після оцінки їх як загрозу.

«Збити чотири дрони за ніч – це слабкий результат для однієї української команди ППО», - жартує (і водночас зауважує) 47-річний Олександр Грачов, який віддає перевагу спортивному одягу й легко посміхається. Він підрахував, що союзники витратили на авіапальне більше, ніж коштувало Росії виготовлення цих дронів. У свою чергу Москва регулярно запускає по сотні БПЛА на добу – і більшість із них перехоплюють.

Масовані дрони стали однією з головних причин цивільних жертв в Україні: за даними ООН, цьогоріч кількість постраждалих серед мирного населення зросла внаслідок інтенсивнішого застосування далекобійної зброї.

Коли запаси класичної артилерії й ракет виснажуються в обох армій, дрони перетворилися на ключовий інструмент війни. Переважна більшість ударів по російських цілях завдається саме безпілотниками; розвідники-БПЛА дають обом сторонам важливу тактичну інформацію, а спеціальні «перехоплювачі» дедалі частіше зупиняють ракети й ворожі дрони ще в повітрі. Україна разом із Великою Британією планує в найближчі місяці налагодити спільне виробництво таких перехоплювачів – відповідь на російські хвилі атак типу «Shahed», що руйнують цивільні та енергетичні об’єкти.

Європа реагує – і купує досвід України

Інциденти у вересні показали: Європа вже втягнута у гібридну фазу конфлікту. Окрім випадків із повітряним простором, у Данії були затримані й скасовані рейси після серії інцидентів із дронами. Данські служби розглядають ці події як потенційні атаки державного рівня, а Росія фігурує серед підозрюваних (що Кремль відкидає).

Наслідок – в ЄС заговорили про ідею «дронової стіни» у співпраці з Києвом, а держави від Фінляндії й Балтії до великих армій НАТО звертаються по українську експертизу та техніку. Бо українська індустрія, загартована роками інтенсивної війни, має що запропонувати.

Ще до недавнього візиту президента Зеленського до Білого дому відбувалися переговори про можливість виробництва українських дронів у США чи Європі з подальшим постачанням для потреб американської армії, повідомляв Bloomberg. Приклад – компанія Skyeton: її компактні розвідувальні Raybird можуть літати понад добу в складних умовах, і торік фірма відкрила завод у Словаччині, пізніше оголосивши про партнерства в Данії й Британії.

За словами засновника Skyeton Олександра Степури, до запуску за кордоном спонукала загроза ударам по українських об’єктах: «Наші потужності були пріоритетними цілями для ворога». Є плюси – доступ до глобальних ринків і натівських програм, але й підводні камені: дорожче, більше регуляцій. Водночас українські інженери, які працюють поруч із фронтом, оновлюють продукти швидше, ніж колеги в Європі.

Фото з відкритих джерел

Інвестиції, політика та чутливі межі прибутку під час війни

Данія цього року виділила 500 млн крон (приблизно $77 млн) на допомогу українським виробникам, аби ті розгорнули виробництво на її території. Перший проєкт – завод із виробництва ракетного пального для Fire Point, автора крилатої ракети Flamingo з дальністю 3 000 км, яку президент Зеленський назвав «найуспішнішою» розробкою. Fire Point трактує датську фабрику як страховку проти ударів по українській інфраструктурі й планує весь випуск направляти для потреб України до завершення війни.

Попри це, галузь скаржиться на дефіцит фінансування. Дебора Ферламб із Green Flag Ventures каже, що на екосистему тиснуть: уряд має послабити обмеження на експорт, бо заборони «душать» зростання, і компанії могли б самофінансуватися. Дронобудівники додають: нинішні суми інвестицій можуть виглядати невеликими, але справжній ефект з’явиться після війни, коли зникнуть обмеження на продаж зброї іноземним клієнтам.

Тема виробництва та продажу озброєнь за кордон залишається політично чутливою в Україні – багато хто вважає неприйнятним заробляти на військових технологіях під час війни. Проте тон у Києві змінюється: на Генасамблеї ООН Зеленський оголосив про намір відкрити експорт озброєнь для союзників, принаймні тих зразків, які є в достатній кількості в українських ЗСУ. «Вам не потрібно починати цю гонку з нуля. Ми готові ділитися тим, що вже довело свою ефективність», - заявив президент.

Україна продає не тільки досвід – тепер і продукцію    

Президент Володимир Зеленський оголосив 3 листопада, що цього року Україна відкриє офіси в Берліні та Копенгагені для продажу озброєнь. «Йдеться про виробництво та експорт тих зразків зброї, які ми можемо дозволити собі продавати – щоб заробити гроші на внутрішнє виробництво дефіцитних позицій, на які в нас немає коштів», - пояснив він.

Сам Грачов зараз декілька тижнів працює у Фінляндії: його компанія в рамках спільного підприємства з фінським партнером Summa Defence Plc налагоджує виробництво тактичних квадрокоптерів. Це апарати для розвідки та ударів уздовж лінії фронту з діапазоном до 15 км.

Генеральний директор Summa Defence Юссі Холопайнен тримає прототип дрона. Фото Карл Бергман/Bloomberg

Проєкт входить до холдингу FlyWell – консолідованої платформи кількох українських виробників повітряних, наземних і морських дронів, призначених для розвідки й ударів по російських цілях як на передовій, так і на відстані до 2000 км. FlyWell шукає близько $50 млн інвестицій на розширення європейського виробництва та дослідницькі проєкти, зокрема проєкт із використання водневих елементів живлення для дронів.

Поки що Summa Defence фінансує запуск сама: вона вже створила прототипи трьох моделей, які можна запускати у серійне виробництво одразу після випробувань в Україні, каже її гендиректор Юссі Холопайнен. Частина продукції піде країнам НАТО, проте пріоритетом залишається Україна.

«Більшість компаній починають розробку з нуля, а ми сідаємо на потяг, що вже їде», - каже Холопайнен. «Ми отримуємо інформацію про те, які системи працюють у реальній війні. Тут і технологічний трансфер, і дані в реальному часі».

Європа вчиться робити дешево і масово

Саме здатність українців робити дрони дешево й у великих обсягах приваблює Європу. Лише учасники консорціуму FlyWell виробляють сотні тисяч апаратів на рік. Європейські виробники натомість переважно виробляють дорожчу техніку в значно менших обсягах. Ця динаміка – на тлі сотень мільярдів євро, які країни Європи витрачають на переозброєння, – породжує справжнє золоте століття для стартапів.

Приклад: німецька компанія Helsing у червні залучила €600 млн на дрони з управлінням на основі ШІ, але до цього часу поставила в Україну лише кілька тисяч апаратів. «Інновації, швидкість і доступність часто важать більше за дороге «супер-технічне» обладнання», - пояснює засновник Skyeton Олександр Степура. - «Сучасна війна винагороджує тих, хто може швидко виробляти ефективні, масштабовані системи – а не лише тих, хто має найпросунутіші чи найдорожчі рішення».

Фото з відкритих джерел

Грачов був серед перших прихильників безпілотників в Україні. Після наказу Путіна анексувати Крим у лютому 2014-го він добровільно пішов у підрозділ, який планував звільнити півострів за 90 днів. Пізніше потрапив до числа «кіборгів», що тримали оборону Донецького аеропорту під сильними обстрілами. Саме тоді він почав експериментувати з дронами – спочатку у тісній співпраці з Київським авіаційним інститутом. На його Facebook – знімки перших апаратів, які нагадують ті мільйони дронів, які нині щороку виходять з українських цехів: грубі, іноді з нерівними гвинтами, але вже із чіткою функціональною ідеєю.

До масштабного вторгнення 2022 року такі розробки здебільшого ігнорували – вони були орієнтовані радше на цивільне застосування. Після повномасштабного наступу аматорська мережа ентузіастів, що працювали в гаражах і дачах, швидко переросла в гнучку індустрію, яка виробляє військову техніку й допомагає Україні триматися у бою.

«У 2022 році в Україні було 10 виробників дронів. Тепер їх 500», - заявив віцепрем’єр Михайло Федоров на вересневій конференції у Львові. «Ви не на глобальному ринку оборонних технологій, якщо ваш продукт не перевірено в Україні».

Випробування – найжорсткіший і найшвидший рушій інновацій

Перехід від аматорської збірки до промислового виробництва пришвидшився під тиском фронту. За словами іспанського інженера Кондрада Ітурбе, який із 2022 року допомагає українським підрозділам адаптувати комерційні дрони для бойового застосування, українські апарати «просто більш здатні». Їхні компоненти не є вузькоспеціалізованими –їх роблять ремонтопридатними в полі, їх можна комбінувати між моделями.

Головна проблема – держава не завжди може закуповувати стільки апаратів, щоб виробники мали кошти для розширення потужностей. Експорт же дав би необхідний грошовий потік, який можна було б інвестувати в удосконалення машин для фронту.

Фото з відкритих джерел

У США вже відреагували на уроки України: міністр оборони США Піт Гегсет порадив вважати дрони витратними, як патрони, щоб не обліковувати їх кожного разу, – і закликав до «дронової домінації», підкріпленої масштабними інвестиціями в галузь. Аналітик RAND Майкл Бонерт вбачає післявоєнні можливості для масштабної співпраці США та України, у якій Україна вироблятиме «дуже ефективні» заводи й комплектуючі – і робитиме це економно.

Це вже відбувається: Грачов рухається в бік виробництва без китайських комплектувальних – такі дрони коштують близько третини дорожче, але для виходу на натівські ринки це виправдана інвестиція.

Олександр Хомяк, юрист українського походження і засновник Drone Space Labs у Лондоні, пропонує радикально переосмислити підходи: замість одноразових закупівель – підписка, коли країни НАТО платитимуть регулярні внески за доступ до виробництва і до дронів, які потрібні для навчання підрозділів, – решта випуску прямує в Україну. «Дрони – не танки: не побудуєш склад і не покладеш мільйон апаратів, бо завтра вони будуть застарілими. Потрібно створювати виробничі можливості», - підсумовує він.

Матеріал видання Bloomberg підготовлено з допомогою Олесі Сафронової та Едрієн Тонг

Володимир Кравченко