«Одноразка»: або Як Росія побудувала глобальний ринок гарматного м’яса

Поки Москва говорить про «мирні ініціативи», вона розбудовує міжнародну систему вербування іноземців для війни проти України. За даними українських спецслужб, географія найманців у лавах армії країни-агресорки сьогодні охоплює близько 37 країн.

Це вже не поодинокі випадки – це відпрацьована модель. У росіян для таких рекрутів закріпився цинічний термін – «одноразка».

Географія та методи вербування: 37 країн як ресурс війни

Центральна Азія

Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Казахстан – найбільша група ризику.

Вербування найчастіше відбувається через шантаж депортацією (для трудових мігрантів, що вже перебувають в РФ) або обіцянки прискореного отримання громадянства.

Південна Азія

Непал – громадяни прибувають за туристичними візами і опиняються у військових структурах.

Індія та Шрі-Ланка – фейкові оголошення про «цивільну роботу» або «допоміжний персонал» у тилу.

Африка

Росія використовує мережі військового впливу структури Africa Corps, що стала наступником ПВК ПВК «Вагнер» (який завершив своє існування на фронтах в Україні).

Вербування фіксується у Кенії, ПАР, Малі, ЦАР, Нігерії, Ефіопії, Єгипті.

Латинська Америка

Найбільший контингент – Куба. Також зафіксовано випадки в Колумбії та Бразилії.

Близький Схід

Ємен, Сирія, окремі категорії студентів з Ірану, які прибули на навчання.

Масштаб та повторюваність свідчать: це не стихійність. Це система.

Механіка: обман, вразливість, фронт

Сценарії подібні:

• обіцянки високих зарплат

• приховування реального характеру служби

• контракти мовою, якої люди не розуміють

• мінімальна підготовка

• направлення у штурмові підрозділи з високими втратами

У випадку трудових мігрантів із Центральної Азії додається фактор адміністративного тиску. У випадку Непалу – економічна безвихідь. У випадку Куби – системна криза та обмежені можливості заробітку.

Ланцюг простий: бідність – обман – фронт.

Причини вступу до терористичного війська РФ

Аналіз свідчить про три ключові фактори:

1. Економічний дефіцит: обіцяні виплати в рази перевищують річний дохід у країнах походження.

2. Дезінформація: більшість найманців переконані, що виконуватимуть тилові завдання, а не братимуть участь у штурмових діях.

3. Ідеологічний вплив: експлуатація наративів про «боротьбу з неоколоніалізмом» у регіонах Латинської Америки та Африки.

Міжнародно-правова кваліфікація

Вербування шляхом обману або зловживання вразливим становищем може підпадати під ознаки торгівлі людьми відповідно до Протоколу до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

Міжнародна конвенція проти вербування, використання, фінансування та навчання найманців (1989) прямо забороняє відповідні практики.

Женевські конвенції 1949 року встановлюють правові рамки статусу комбатантів та гарантії захисту осіб у конфліктах.

Коли вербування відбувається через обман, тиск або експлуатацію соціальної вразливості, питання виходить за межі «контрактної служби». Воно переходить у площину кримінально-правової відповідальності.

Системність та масштаб дозволяють ставити питання про ознаки державної політики.

Армія витратного ресурсу

Термін «одноразка» означає короткий цикл життя на фронті:

• мінімальна підготовка
• високі втрати
• обмежена евакуація

Це модель війни на виснаження, де людське життя перетворюється на статистику.

Імпортований ресурс дозволяє Кремлю зменшувати внутрішню соціальну напругу та продовжувати агресію без негайних політичних ризиків.

Без «якщо» та «але»

Росія веде невмотивовану, агресивну, геноцидну війну проти України. Залучення іноземців із 37 країнах – це не ознака підготовки до миру.

Масштабна розбудова глобальної індустрії вербування та налаштування до нової мобілізації свідчать про те, що диктатор Путін не має наміру зупиняти військову агресію.

Поки російська дипломатія на міжнародних майданчиках імітує готовність до діалогу, Кремль методично накопичує людський ресурс для продовження терору в Україні та можливого вторгнення в країни ЄС.

На думку багатьох аналітиків, будь-які заяви представників РФ про мир є лише маніпулятивним словоблуддям, покликаним виграти час для посилення армії та продовження загарбницької імперіалістичної війни.

Водночас, російська агресія проти України – це випробування не лише для українців. Це тест для міжнародної системи права.

Або міжнародні норми залишаються нормами – із наслідками за їх порушення. Або вони стають банальними деклараціями.

Вербування обманом, використання соціально вразливих, імпорт людського ресурсу для війни – це виклик міжнародному праву.

Після слів має бути кваліфікація. Після кваліфікації – відповідальність. Інакше розбудований Росією глобальний ринок гарматного ресурсу стане новою нормою сучасного світу.

Трагедія охопить не лише Україну.

Andrew Kravchenko

Фото Служби зовнішньої розвідки України