«Великая Октябрьская» і «прогресс человечества»

Сьогодні – 100 років з дня Жовтневого перевороту.  

Не кажу «революції», бо Революція, як у нас українців заведено, – це моральний катарсис і час зростання Народу, а не деградація охлосу, коли якийсь пройдисвіт випихається на броневічок.  

Жовтневий переворот став спробою перелицювати наскрізь зогнилу Російську імперію, вдихнути їй нове життя через нове ошуканство народів та мобілізацію ницих інстинктів плебсу.

По суті, внаслідок Жовтневого перевороту російська «матрьошка» змінила оболонку – з монархічної на псевдопролетарську, і це дозволило збанкрутілій імперії не лише проіснувати ще сім десятиліть, але й уперше в історії увійти до двійки найсильніших держав світу.  

Хоча, в остаточному рахунку, це закінчилося ще більшим виснаженням і крахом.

Дуже добре допомагає просвітлювати мізки історична правда, особливо персональна.

На першому з цих фото, ще дореволюційному – родина мого прапрадіда із сестрами прапрабабці. Мій прадід – один із цих дітей.

На другому, післяреволюційному фото, мій прадід уже з власними дітьми, менший з них – мій дід Сергій, 1924 року народження. Як бачимо, р-р-революційний прогрес звівся до втрати взуття – большевікі спьорлі.