#ПісніВійни – нова епоха української військової пісні

Cпоконвіку пісня супроводжувала українців у радості і печалі, в будень і свято, в часи процвітання і гіркі дні війни. Завжди глибока, щира, сповнена особливої душевності, народжена на полі бою військова пісня завжди надавала сил вистояти, не схилитися перед ворогом.

До козацьких, стрілецьких та пісень упівців тепер додалася військова пісня українських воїнів-атовців, представлена унікальним масштабним соціально-мистецьким проектом #ПісніВійни. Про нього докладніше розповіла його засновниця та координатор, журналістка та промоменеджер Галина Гузьо. 

Галино, як виникла ідея створити проект #ПісніВійни?

Усе почалося у квітні 2016, коли співак Павло Табаков написав музику на текст свого товариша із Чернівців Василя Фесюка. Пісня «Дорога на схід» вийшла військовою, тож Павло висловив думку, що її варто виконати нашим воїнам. І ми знайшли п’ятьох співочих захисників України: М. Перев’язка, Б. Ковальчина, Т. Гривула, А. Шевчука і П. Комендата. «Дорога війни» фактично стала першим синглом проекту #ПісніВійни.

Під час її запису дехто з атовців показав власні пісні або пісні бойових побратимів на військову тематику. Тоді я вперше почула «Молитву на Різдво», «Бог біля тебе» й подумала: «А чому б не об’єднати їх в окремий проект? Хтось же колись збирав і записував пісні січових стрільців, упівців…».

Що тебе особисто спонукало взятися за цей проект?

Коли почалася війна на сході України, моє серце розривалося. Мої 42 кг навряд чи були б на фронті вагомою допомогою, тому вирішила робити для загальної перемоги те, що можу, на своєму місці. Зрозуміла, що не пробачу собі, якщо не реалізую цей задум.

Скільки часу тривало здійснення проекту #ПісніВійни?

Від ідеї до виходу альбому #ПісніВійни минуло півтори року. За цей час на професійній студії звукозапису Jenny Records у Львові було записано 15 україномовних пісень – найкращих взірців сучасної фронтової пісенної творчості. 14 жовтня 2017 р. до Дня захисника України відбувся офіційний реліз альбому. Збірка вийшла 5-тисячним тиражем, частину ми передали представникам Генерального штабу ЗСУ як подарунок для бійців, що воюють  на передовій.

Проект #ПісніВійни – волонтерський, але кошторис його сягнув приблизно 400 тисяч гривень. Це той випадок, коли з миру по нитці – голому сорочка. Гроші на проект давали українці з цілого світу: України, США, Канади та Великобританії. 

Хто з відомих музикантів долучився до роботи над проектом?

Вокальна формація «Піккардійська Терція», співак та композитор Павло Табаков, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя, Фома з групи «Мандри», Арсен Мірзоян, співачки Ірина Доля, Оксана Муха та Аничка Чеберенчик, а також фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо, Віктор Винник з групи «Мері», співак Тарас Гаврик, сестри Тельнюк, лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, співачка Анастасія Приходько, лідер гурту «От Вінта» Юрій Журавель, бард-волонтер Христина Панасюк.

Усі вони долучилися до роботи над проектом на волонтерських засадах, знайшли у своїх щільних графіках час для того, щоб приїхати на студію до Львова і заспівати у дуеті з воїном.

Чи важко було переконати вояків заспівати?

Люди, що пройшли війну, як сканери: читають інших за кілька хвилини спілкування. Треба віддати належне бійцям за їхню мужність розказати в піснях про те, що пережили. Чоловікам відкрити душу непросто, а вони це зробили надзвичайно відверто. Для мене велика честь спілкуватися з О. Рожком, З. Медюхом, Б. Ковальчиним, Т. Гривулом, М. Перев’язком, А.Шевчуком, П. Комендатом, С. Тітаренком, С. Паплінським, І. Красотою, І. Шолтисом, О. Биком, Р. Семисалом, Д. Зубенко.

За кожним синглом – історія конкретного героя, який знаходить у собі сили не здаватися попри те, що повернувся з війни з пораненням, дехто – з дуже складним, як-от льотчик Сергій Титаренко, чий вертоліт був збитий під Слов’янськом ракетою бойовиків у червні 2014-го. Сергій заспівав дуетом з Аничкою Чеберенчик. Кіборг Станіслав Паплинський, який пробув у полоні терористів 197 днів, заспівав у проекті з Іваном Леньом. Десантник Богдан Ковальчин виконав дві пісні: «Бог біля тебе» – дуетом з Арсеном Мірзояном та «На схід» – з Віктором Винником з групи «Мері». Текст до пісні «Щастя – коли ти не йдеш на війну» написала дружина бійця АТО Тараса Гривули.

Яких критеріїв дотримувалися, обираючи ту чи іншу пісню?

Це повинна бути сучасна фронтова пісня, написана воїном (хоча б слова або музика). Друга умова – пісні тільки україномовні. Обирали експерти, така собі фокус-група з музикантів та військових, їм начебто вдалося відібрати для альбому найсильніші пісні.

Коли чую, що пісні з нашого проекту бійці ставлять собі на рингтони у мобілках, а вчителі просять фонограми, щоб діти виконували їх на шкільних святах, переконуюся: ми все зробили правильно.

Війна – це завжди хаос, руйнація, смерть… Чим поясниш народження глибоких пісень саме в таких умовах?

Часто ми у своїй щоденній рутині зациклюємося на якихось дрібних проблемах (то маршрутку довго чекаємо, то змокли), а справжні проблеми виникають там, де людина опиняється між життям і смертю. Без перебільшення можна назвати подвигом вміння у надзвичайно важких умовах відшукати у собі такі слова та мелодії, що покажуть усім ціну життя.

Ця війна дала нам героїв з конкретними обличчями, іменами, долями, і їх треба знати, поважати, підтримувати. Багато з них після повернення з війни не можуть знайти себе у мирному житті, тому проект #ПісніВійни виконував ще й функцію своєрідної соціальної реабілітації. Більшість воїнів на професійній студії були вперше у житті, не кажучи вже про спів у дуеті з професійним артистом.

У чому, як на тебе, значення військової пісні для музичної культури України?

У 2014-16 роках хлопці, які повернулись із зони АТО, розповідали, що на Донбасі у кращому разі бійці співали народних пісень, стрілецьких, упівських або якихось українських гуртів, а переважно на фронті (і в цьому парадокс) вони виконували композиції гурту «Любе», Розенбаума, російськомовний шансон. Відтак проект #ПісніВійни повинен був заповнити цю прогалину та донести до якнайширшого кола слухачів нові військові пісні, які надихали б воїнів на боротьбу, а у мирного населення викликали почуття гордості за українську армію.

Галино, чи маєш з-поміж цих пісень улюблену?

Усі вони, як і ті люди, що їх створили, для мене дорогі та особливі. Просто під різний настрій, під різні емоції хочеться увімкнути ту чи іншу з них. #ПісніВійни нагадують нам, що в Україні вже понад п’ять років триває війна. Звичайно, суспільство втомилося, але зараз дуже важливо кожному на своєму місці робити свій внесок у спільну перемогу. Не береш у руки автомат – зроби щось інше, корисне для фронту. Не буде цієї мобілізації і відчуття плеча одне одного, то й не озирнемося, як ворожі танки дійдуть до Києва чи до Львова…

Я тішуся, коли учасники нашого проекту кажуть, що колись диск #ПісніВійни доведеться перейменувати у #ПісніПеремоги, бо вони наближають цю перемогу. Якщо це справді так хоча б на 0,001 відсотка, тоді зроблений нами проект недаремний!

Яке майбутнє у цього проекту і чи плануєте випустити другий диск?

Кожна пісня з альбому вже стала народною та живе своїм життям. Не знаю, чи вдасться мені у житті зробити ще щось більше, тому продовження не буде… По-перше, цей проект мав бути зроблений тоді, коли був саме на часі. По-друге, наступний (другий, третій чи п’ятий) – це, думаю, просто штампування.

Нині #ПісніВійни звучать на радіо, в інтернеті, на великих та малих сценах. Час від часу робимо разом з воїнами концерти, зокрема й на передовій, отже наш проект живе і житиме, щодня завойовуючи серця своєю справжністю та чесністю.

Джерело: razom.media