США та Велика Британія допоможуть Україні захистити себе з моря

В анексованому Росією Криму Україна втратила не лише флот, а й майже усю інфраструктуру військово-морських сил. Досі запитання «На чому виходити в море?», – критичне для військових моряків, адже обіцяні катери від США або Великої Британії – питання хоч і недалекого, але майбутнього. Втім, ці ж катери створюють іще ланцюжок запитань – де їх розміщати? Чи готова Україна отримати поповнення флоту і хто допоможе із вирішенням цього питання українським ВМС?

Про це – у матеріалі Радіо Свобода.

На початку жовтня два отриманих від США катери типу «Айленд» перекинули до порту «Южний», неподалік від Одеси. Тут українські військово-морські сили відкрили пункт базування для дивізіону цих катерів – до кінця наступного року їх тут має бути п'ять.

Найближчими роками ВМС також мають отримати щонайменше 6 патрульних катерів Mark VI (загалом США дозволили продаж Україні до 16 одиниць таких), а також Велика Британія готова побудувати 8 ракетних катерів – конкретний проект поки тримають в секреті. Тож загалом у військових моряків може з'явитися понад два десятки сучасних морських платформ. Чому це важливо – пояснює екс-заступник міністра оборони Ігор Кабаненко:

«Україна на сьогодні зі 137 тисяч квадратних кілометрів її морських акваторій – суверенних, я звертаю увагу, саме суверенних, на які розповсюджуються суверенні права нашої держави – 100 тисяч не контролює. 100 тисяч із 137. Це територія Південної Кореї».

Навіщо Україні нові військово-морські бази?

Флот – починається з берега.

В анексованому Росією Криму залишилася не лише більшість на той час найбоєздатніших кораблів, але й інфраструктура для них. Тепер її використовують для Чорноморського флоту РФ.

«Втратили основні пункти базування, а саме Севастополь та Новоозерне – на озері Донузлав, де розташовувалися основні сили флоту. Військово-морська база, яка знаходилася в Одесі, вона була більш допоміжною і досить маленькою. Військовий порт Очакова – там теж був буквально один причал та декілька причальних стінок, де базувалися декілька плавзасобів», – розповідає голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.

Український флот зараз зосереджений в Одесі – від найбільшого корабля «Гетьман Сагайдачний» і до малих броньованих катерів Гюрза М. Кораблі і катери там пришвартовані доволі щільно, додає колишній військовий:

«З одного боку так може бути, але це все одно не дуже ок. З іншого боку треба розуміти, що одна справа – пришвартовувати МБАКи – маленькі 54-тонні катери, чи навіть «Айленди», а інша справа – розмістити там декілька суден рівня Сагайдачного, «Шостки», «Балти», Охрименка (рятувальне судно ВМС «Олександр Охрименко», – ред. ), які досить великі, габаритні. При нинішніх місцях базування – їм там тісно. Тому, наприклад, в Одесі навчальні катери, такі як «Шостка», базуються не на військових причалах, а збоку, оскільки в Практичній гавані їм місця немає».

З 2014 в Україні працюють над розширенням інфраструктури для кораблів і катерів. Є дві військово-морські бази. В Одесі – «Південь». В Бердянську буде «Схід», але ще є пункти базування. В Чорному морі це порт «Южний» та Очаків. У Азовському – Маріуполь. Саме місця базування складають левову частку витрат на флот, каже ексзаступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко:

«Якщо ми говоримо про відновлення флоту, ми беремо корабель чи катер. І за нього держава сплачує, то це тільки 30% того, що витратить на його утримання. Тобто інші 70% це якраз піде на військово-морську базу, яка буде корабель утримувати, ремонтувати, готувати екіпаж, забезпечувати йому відпочинок».

Влітку Президент України Володимир Зеленський приїздив до Бердянська – тут побудують одна з двох анонсованих ним ВМС. Друга буде на Чорному морі, в Очакові. Так от, бюджет бази на Азовському морі, де хочуть базувати 12 катерів Гюрза М і Mark VI, – понад півмільярда гривень. Її хотіли побудувати до кінця наступного року, але це навряд – і тут йдеться як про бюджет, так і про терміни, твердить Ігор Кабаненко:

«Якщо створювати військово-морську базу за прийнятними стандартами, на мій погляд, це моя експерта оцінка, враховуючи мій невеликий – 35-річний досвід військово-морської служби – це значно більше. База – це не причал. Це не лише причал. Причал – це невелика частина цього. Це інфраструктурний проект. База – мінімісто», - каже ексвійськовий.

Допомога з-за кордону

Створювати морську інфраструктуру Україні допомагають, до прикладу, американські військові. Серед іншого, в Очакові мають побудувати пірс, а до цього часу провели низку робіт для ВМС, розповів Радіо Свобода військово-морський аташе при посольстві США в Україні Пітер Мелорі:

«За останні два роки інженерні батальйони ВМС США побудували ангар технічного обслуговування катерів для підтримки спільних багатонаціональних навчань і Оперативний центр ВМС, який буде використовуватися для повсякденних операцій, а також для майбутніх навчань, таких як Сі Бриз 2021. Додатково, раніше цього року військово-морські будівельники США провели оцінку місця будівництва майбутньої бази ВМС, щоб допомогти українському флоту в проектуванні і плануванні».

Кредит на понад мільярд фунтів від Великої Британії – це ще одна можливість для українських військових моряків. За ці гроші частково розвиватимуть берегову інфраструктуру, розповів Донбас Реалії посол України в Об’єднаному Королівстві Вадим Пристайко. Каже, британські спеціалісти якраз їдуть до України для оцінки майбутніх місць будівництва.

«Буде визначено обсяг необхідних робіт, для того щоб це конкретне місце перетворити на військово-морську базу, створити місце для паркування кораблів, створити місця для проживання персоналу – і військового, і цивільного. Створити оборонні споруди. Тобто на сьогоднішній момент важко сказати, скільки остаточно буде коштувати весь проект – це залежить від обсягу, масштабу самої роботи. Я думаю, протягом наступного місяця буде визначено скільки конкретно з цієї суми буде витрачено на будівництво. Далі будуть обиратися виробники – ті, хто буде конкретно робити цей проект. Я гадаю, що до кінця року буде видно вже хто, скільки, і яка частина цих грошей піде на будівництво».

Згідно з угодою, два ракетних катери з восьми мають закласти у Великій Британії.

У цьому випадку з інфраструктурою та ж історія – за британські гроші частину підряду мають отримати британські компанії, але їхня частка – незначна, веде далі дипломат:

«Наскільки швидко ми зможемо побудувати – це буде залежати, в більшості, від виконавців з українського боку. Тому що за умовами британського кредиту, нам потрібно хоча б 20%, щоб британська компанія долучилась до виконання робіт. 80% українська сторона може покривати своїми можливостями. Тобто українські компанії отримують замовлення. Місцеві компанії, компанії, які виграють на тендері з будь-якої частини України і здатні робити такі складні гідротехнічні, оборонні та всі інші роботи», – розповів Вадим Пристайко.

Усі експерти акцентують на тому, що військово-морська база – складний, технологічний та дорогий об'єкт. Його потрібно будувати із розумінням того, які кораблі та катери там базуватимуться. Від цього, до прикладу, залежить дуже важливий момент – електроживлення кораблів, до якого їх підключатимуть після причалювання. Одного разу цей інфраструктурний елемент вже відіграв свою роль, каже Андрій Риженко:

«Пам’ятаєте, була історія з фрегатами Олівер Перрі, які колись хотіли нам передати (кілька фрегатів типу «Олівер Газард Перрі» США пропонували Україні у 2018-му, – ред.)? Так от, коли ми почали робити аналіз – скільки він вимагає живлення, стоячи у базі, то виявилося, що у нас жодного такого місця немає. І треба переробляти повністю причали та робити електричну підстанцію. Це дуже важливо, тому що електричний струм, який проводять дизель-генератори кораблів – він набагато коштовніший, ніж електричний струм, який йде з узбережжя».

Згідно зі стратегією розвитку ВМС до 2035 року Україна вирішила розвивати москітний флот – тобто невеликі платформи із потужним озброєнням – ракетні катери, до прикладу. У той же час морське командування до 2025-го року хоче побудувати один корвет – хоча у тій же стратегії введення до складу флоту цих більш дорогих кораблів заплановане ближче до 2030-го. Ігор Кабаненко каже – можна ставити в стрій і корвети, але не в сучасних умовах:

«У нас є такий ресурс? Величезний. Чи, все ж таки, ми почнемо з осяжних речей, під які ми можемо знайти в державі ресурс та зможемо це забезпечити. Тому що якщо ми все будемо робити відразу – це вже було. На моїй практиці було. Це розмазування ресурсу. Розтягування ресурсу. А на виході є процес, а результату ніде немає».

До прикладу український корвет «Володимир Великий» будують з 2009-го і шість років роботи не фінансують. Втім, зовсім нещодавно почали розглядати новий варіант отримання таких кораблів – у співробітництві з Туреччиною і з використанням їх напрацювань. Про те що українському Міноборони це цікаво, розповів віцепрем'єр-міністр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський:

«Ще детальних перемовин не було. Перший корвет може бути виготовлений за участі нашої на території Туреччини, а всі наступні вже будуть виготовлятися на українському підприємстві. Тут, в нас в Україні, а не в Туреччині».

Терміни будівництва українських військово-морських баз називати ніхто не береться. Цей процес сильно залежить від фінансування. Саме грошей українській армії завжди не вистачає, адже потрібно все. Саме тому безпека на морі – питання пріоритетів – як витрачати той ресурс, який є.

Фото Андрія Кравченка