Прихована мобілізація: як Росія готує людський ресурс для війни у 2026 році

В умовах триваючої повномасштабної війни проти України дедалі актуальнішим стає питання: наскільки довго Росія здатна підтримувати чисельність своєї армії. Відповідь на нього частково дають відкриті джерела та оцінки аналітиків, які свідчать: Кремль уже зараз формує системні плани поповнення Збройних сил РФ на 2026 рік. Ключовим інструментом залишається контрактна служба, яка фактично виконує роль прихованої мобілізації.

Масштаби набору: цифри без прозорості

За наявними оцінками, 2026 року Російська Федерація планує зберегти високі темпи поповнення армії за рахунок контрактників. Орієнтовні річні показники набору перевищують 400–410 тисяч осіб, що відповідає середньому темпу 30–35 тисяч новобранців щомісяця.         

При цьому відкриті джерела не розмежовують у деталях мобілізованих та контрактників, не надають даних по місяцях або регіонах. Фігурують лише загальні цільові показники та перелік стимулів – передусім фінансових, які використовуються для рекрутингу. Така непрозорість є свідомою: вона дозволяє гнучко маневрувати між різними формами залучення людей до війська та приховувати реальні масштаби примусу.

Контракт як форма прихованої мобілізації

У сучасних умовах контрактна служба в Росії дедалі менше нагадує добровільний вибір. Вона поєднує фінансові бонуси, адміністративний тиск, психологічний примус та цілеспрямоване залучення соціально вразливих груп населення.

Фактично йдеться про заміну відкритої мобілізації більш «м’якою» за формою, але не за суттю моделлю. Такий підхід дозволяє Кремлю компенсувати масштабні втрати особового складу, не оголошуючи нову загальну мобілізацію, яка несе серйозні соціально-політичні ризики.

Ключові причини цього курсу очевидні: значні безповоротні та санітарні втрати ЗС РФ, поступове вичерпання ресурсу «добровільного набору» у соціально стабільних регіонах та небажання влади провокувати внутрішнє невдоволення.

Хто йде воювати: деградація критеріїв

Однією з характерних рис контрактного набору є постійне розширення кола осіб, яких залучають до служби. Йдеться не лише про громадян призовного віку.

До війська масово потрапляють:

мобілізовані попередніх хвиль, яких фактично змушують перепідписувати контракти;особи з незнятою або непогашеною судимістю;люди, що перебувають під слідством;боржники та представники так званого «спецконтингенту».

У низці випадків контрактна служба пропонується як альтернатива кримінальній відповідальності або іншим санкціям. Це свідчить не лише про дефіцит людського ресурсу, а й про деградацію правових механізмів комплектування ЗС РФ.

Минулого року Росія залучала представників таких категорій у середньому до 10 тисяч осіб щомісяця. Є всі підстави очікувати, що 2026 року ця практика не лише збережеться, а й посилиться.

Іноземці на війні проти України

Окрему й дедалі важливішу роль у виконанні планів рекрутингу відіграє іноземна компонента. Росія активно вербує громадян країн Азії, Африки та пострадянського простору, пропонуючи їм фінансові виплати або спрощене отримання громадянства.

Часто таке вербування здійснюють через цивільні або напівлегальні посередницькі структури, маскуючи військову службу під трудову чи міграційну діяльність. Рівень поінформованості іноземців про реальні умови служби залишається вкрай низьким, що призводить до їх використання у підрозділах з підвищеними втратами.

Регіони як резерв війни

Набір контрактників у РФ має чітко виражений регіональний перекіс. Основний акцент робиться на дотаційні та віддалені регіони – Сибір, Далекий Схід, окремі території Уралу. Саме там простіше застосовувати фінансові стимули, що часто фінансуються з місцевих бюджетів.

Офіційних даних щодо планів набору по федеральних округах на 2026 рік у відкритому доступі немає. Водночас відомо, що виконання мобілізаційних показників у різних регіонах є нерівномірним: віддалені та економічно слабші регіони демонструють «кращі» результати, ніж Центральний федеральний округ.

Навіщо Кремлю ця модель

Стратегічна логіка російського керівництва полягає у створенні умов для тривалого ведення війни проти України та демонстрації готовності до виснажливого протистояння із Заходом. Контрактна модель дозволяє формально зберігати ілюзію добровільності, перекладаючи основний тягар війни на соціально незахищені групи населення та іноземців.

Реакція міжнародної спільноти на ці процеси сьогодні обмежується фіксацією порушень прав людини й не супроводжується системними заходами впливу на політику РФ у сфері комплектування армії.

Що це означає для України

Реалізація планів контрактного набору у 2026 році дозволить Росії зберігати чисельність ЗС РФ на рівні, достатньому для продовження бойових дій. Водночас подальше зниження якості особового складу, зростання внутрішньої дисциплінарної та кримінальної проблематики залишатимуться характерними рисами російської армії.

Для України це означає збереження високого рівня воєнної загрози, ризик затягування війни та можливість формування нових ударних угруповань противника. Особливу небезпеку становить участь іноземців та осіб без громадянства, що ускладнює ідентифікацію противника й створює додаткові безпекові та правові виклики.

Висновки

Плани Російської Федерації щодо контрактного набору на 2026 рік свідчать про намір Кремля забезпечити можливість довготривалого ведення війни проти України шляхом системного поповнення особового складу. Контрактна служба фактично перетворилася на інструмент прихованої мобілізації, який дозволяє уникати політично чутливих рішень та знижувати ризики внутрішньої дестабілізації.

Залучення осіб із судимістю, іноземців та інших вразливих категорій населення підкреслює вичерпання традиційних мобілізаційних ресурсів РФ і водночас демонструє деградацію правових та соціальних інститутів у самій Росії. Для України ці процеси становлять пряму і тривалу загрозу, що потребує посиленого аналітичного, безпекового та контррозвідувального реагування.

Володимир Кравченко