МКС після двох ударів: що буде з ордером на Путіна та Спецтрибуналом

Міжнародний кримінальний суд опинився під новим потужним тиском США. Після усунення Каріма Хана з посади прокурора МКС Вашингтон 18 серпня запровадив санкції проти президента Суду Томоко Акане та старшого юриста Абдулая Сеє. У США заявляють, що МКС перевищує свої повноваження, зокрема переслідуючи представників держав, які не є учасницями Римського статуту.

Європейський Союз заявив про підтримку МКС та його незалежності, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і президент Європейської ради Антоніу Кошта виступили на захист Суду. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив про «серйозну стурбованість» американськими санкціями.

Водночас глибоке занепокоєння у зв'язку з новими санкціями США проти високих посадовців МКС Томоко Акане та Абдулая Сеє висловила Асамблея держав-учасниць Римського статуту. 

Для України ця ситуація має особливе значення. Саме МКС у березні 2023 року видав ордер на арешт Володимира Путіна у справі про незаконну депортацію та переміщення українських дітей. Росія у відповідь почала переслідувати представників Суду: зокрема, Каріма Хана оголосили в розшук, а російський суд згодом заочно засудив його та суддів МКС.

Паралельно Україна разом із партнерами рухається до створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ. 15 травня 2026 року до відповідної угоди приєдналися 36 держав і ЄС. Українська сторона обережно прогнозує завершення процесу створення Трибуналу до кінця 2027 року.

Отже, протягом короткого часу МКС зазнав двох серйозних ударів, тоді як Україна створює додатковий механізм для притягнення російського керівництва до відповідальності за агресію.

На три важливих для України запитання спеціально для Espreso.tv відповів Андрій Міхеєв, експерт з питань міжнародного праву Міжнародного центру української перемоги (ICUV). 

1. Що означають відхід Каріма Хана та санкції США проти президента МКС Томоко Акане для майбутнього Суду?

Юридично для роботи Суду це не означає нічого. Новий прокурор буде призначений за встановленою процедурою, а оскільки США не є учасником Римського статуту, вони не мають формальних важелів впливу на Асамблею держав-учасниць МКС.

Проте фактично це потужний сигнал для держав-учасниць, що найвпливовіша держава світу не тільки не є гарантом міжнародного правосуддя, але й готова знищувати єдиний глобальний кримінальний трибунал для досягнення власних політичних цілей.

Це поганий сигнал, оскільки інші держави-учасниці Римського статуту, які й так не ризикують виконувати ордери МКС щодо голів держав, отримують сигнал, що це можна робити і щодо них не буде жодного політичного тиску.

2. Чи можуть ці події вплинути на ордер МКС на арешт Володимира Путіна та перспективи його виконання?

Малоймовірно. Станом на сьогодні ордер МКС і так не збираються виконувати. Окрім цього, стаття 98 Римського статуту дає можливість легально обґрунтувати відхід від цього зобов’язання.

Готовність держав-учасниць МКС арештовувати та доставляти Путіна до МКС прямо корелюватиме з відповідними історичними та політичними змінами в самій РФ, які станом на сьогодні малоймовірні.

3. Чи посилює нинішня криза МКС значення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ – і чи здатен він частково компенсувати можливі проблеми МКС?

Спецтрибунал та МКС мають абсолютно різну юрисдикцію. Перший – виключно злочини агресії, вчинені росіянами, другий – усі міжнародні злочини, але в частині злочинів агресії – тільки вчинені громадянами держав-учасниць, до яких Росія не відноситься.

Тому створення Спецтрибуналу є, по суті, вимушеним кроком через юрисдикційну неспроможність МКС, яка мала місце ще задовго до атак на МКС з боку США.

Спецтрибунал зможе компенсувати можливе послаблення ролі МКС виключно у випадку, якщо до нього доєднається велика кількість держав поза Радою Європи – хоча б 60, як було при утворенні МКС у 1998-2002 роках.

На сьогодні Спецтрибунал виглядає все ж більше як регіональний кримінальний трибунал, універсальна легітимність якого під питанням. За прецедентами історії, універсальні кримінальні трибунали утворювались або рішенням Ради Безпеки ООН, або за участю великої кількості держав.

Ну і, звичайно, у Статут Спецтрибуналу вже закладена та сама проблема, що і в Римському статуті: він буде ефективним виключно за умови добровільного виконання державами-членами своїх обов’язків, які можуть також зіткнутися з протидією.

Володимир Кравченко