Великдень. Що робить нас язичниками, і чому християни та католики не разом

Великдень – найтріумфальніше явище не лише для християх. Єгипет, Греція, Рим трактують свято по-своєму, але в різних Євангеліях йдеться про одну і ту ж саму подію.

«Христос Воскрес!» – «Воскресне Україна!».

Василь Сапіга, дослідник історії, релігії та культури, у книжці «Українські народні свята та звичаї» пише, що в давнину була поширена в Україні легенда. Спаситель, воскреснувши, посадив у підземелля під скелею, де він був похований, головного сатану Вельзевула, наказавши йому гризти залізні двері, замки, ланцюги: всіх по 12. Старається, гризе нечистий, знаючи, що як вправиться до Великодня, – настане кінець світу.

Ось лишився останній ланцюг, ще мить – впаде й він, і тут... задзвонили в церкві дзвони, заспівали люди «Христос воскрес!», і поновилися всі перепони, починає він роботу спочатку. А як настане такий час на землі, що люди перестануть співати й вітати одне одного словами «Христос воскрес!», – впаде останній ланцюг, вирветься сатана на волю, й буде кінець світу». Так визначив для себе наш народ важливість Великодня – свого найбільшого свята.

Згідно з давніми повір’ями, злі духи, як мешканці підземного царства, живуть в могильній тиші й дуже бояться крику, шуму,співів, дзвону. І коли лунають церковні дзвони та чути голосні вітання, вони зникають в найнижчих глибинах і безповоротно втрачають свою силу, відповідно все, що бажається під церковні дзвони, здійснюється.

І, може, саме завдяки вірі в силу цих слів після Другої світової війни серед українських емігрантів з’явився звичай на вітання священика «Христос воскрес!» відповідати: «Воскресне Україна!».

Причому ми до язичників?

А притому, що багато традицій, які нам видаються християнськими, започатковані ще в язичницькі часи.

• У язичників це був день весняного рівнодення, пробудження природи з мертвого зимового сну, повернення до життя всього живого. У нас воскресіння Христа – символ воскресіння з мертвого до живого.
• Символ Воскресіння – писанка. Між тим, найдавніша керамічна писанка, знайдена археологами, датується ще ІХ століттям.
• Люди вірили, що, катаючи яйця, можна змусити злих духів мучитися, падати, перекидатися, що спричиняло їм жахливі страждання. Якщо ж яйця вдаряти одне об одне, то можна змусити духів битися лобами.
• Сонячний калач – великий коровай, який випікали в давнину в честь перемоги сонця над темрявою. Наша паска – перемога Добра над злом.
• Веснянки, гаївки – мелодійний «привіт» з давнини. У них не згадуються християнські персонажі, але виконуються й донині якраз у весняні великодні дні.
• Великодній кошик, до якого входять звичні для наших предків продукти: яйця, калач (пасочка), м'ясо – те, що вони приносили в жертву своїм богам, християни освячують і цим розпочинають святкову трапезу. 
• Первісні люди думали, що дихання – це сутність душі. Християни, цілуючи хрести, ікони, так само вірять у те, що їхня енергія та благодать передасться тому, хто цього потребує.
• «Поливаний понеділок», весняне очищення водою – традиція, яку намагалися викорінити чи не найбільше, проте в деяких регіонах вона все-таки збереглася й донині. Хлопцеві не треба було освідчуватися дівчині в коханні, а замість цього просто облити її холодною водою. У XV ст. цей звичай заборонявся взагалі, а в XVIII ст. заборонялося обливати водою на Великдень лише тих, хто не був на заутрені.
• Ці язичницькі звичаї насправді не заважають нам влаштовувати власне свято Воскресіння, використовуючи  і їх, водночас шануючи та примножуючи власні традиції.

Чому християни і католики – не разом?

Христос заповідав: будьте єдиним стадом, тобто будьте завжди разом. Спочатку так і було: у 1-му столітті нашої ери воскресіння Христа святкували всі разом і щотижня. Але у 2-му вже почалися суперечки з цього приводу. Тому відбувся Нікейський собор, на якому постановили, що Великдень святкуватиметься після 21 березня в неділю після повного місяця.

Таке рішення було пов’язане з тим, що Ісус був розіп’ятий перед єврейською Пасхою, а вона щороку, згідно з традицією євреїв, залежить від розміщення місяця, саме в першу неділю після першого весняного повного місяця, після дня весняного рівнодення – а  це і є 21 березня за новим стилем. Тому ми мусимо дотримуватися дати єврейської Пасхи і святкувати Воскресіння за нею.

У цьому – і розходження між двома календарями: Великдень за місячним календарем буває в один визначений час, а за громадським має різні дати упродовж 35 днів – з 22 березня по 25 квітня за новим стилем.

Православні та греко-католики дотримуються юліанського календаря. Католики – григоріанського, згідно з яким весна розпочинаєтсья раніше на 13 днів. Саме тому католицький та православний Великдень святкують у різні дні, але деколи трапляється, що обидві дати збігаються, як сталося цього року. 

Подвійний календар

У кожного – своя правда. Західна церква підправила календар відповідно до природи, східна дотримується достовірного писання. Бо якщо слідувати за західною, то дата святкування Воскресіння може припасти перед єврейською Пасхою, або ж співпаде з цим днем, що згідно з Євангеліє, не може бути. 

Але світ підтримав ідею нового літочислення, та й ми, українці, також живемо за григоріанським стилем. Лише церква поки що на нього не перейшла.

Хоча церковні чиновники живуть у подвійному вимірі: за новим стилем, коли підписують документи, призначають дати зустрічей та святкувань, і за старим стилем, коли беруть у руки молитвослов, повертаючись назад рівно на 13 днів.

На чиєму боці правда?

Це питання не має викликати жодних суперечностей. Ми святкуємо і одне, й інше свято, коли саме святкувати, кожен вирішує для себе. Суть свята полягає в об’єднаннні, у світлих надіях і молитвах до Бога, у радості усвідомлення того, що життя вічне.

І коли саме народився та воскрес Христос – питання дуже особисте для кожного. Насправді Він народжується і воскресає у наших душах щодня.

Світлого Христового воскресіння зараз і щодня!

Тетяна Зінченко, Espreso.TV